Стаття про аспекти роботи універсального журналіста та журналіста із конкретною спеціалізацією: жанровою або тематичною.

Журналістська професія ставить перед тим, хто її обрав, багато вимог. Навіть мінімальний спектр їх надзвичайно широкий: від мобільності та оперативності – до вміння вправно володіти пером чи мікрофоном.

Однак, мабуть, найголовніша вимога, яка постає перед журналістом, – це наявність універсальних знань, що вивищуються над усіма іншими, і, по суті, є синтезом всіх попередніх набутків людства.

Так, журналіст повинен розбиратися в економіці та фінансах, політиці та мистецтві, освіті і медицині, оскільки універсальність його полягає в тому, що він може говорити, писати і розмірковувати на будь-яку тему.

Цілком очевидно, що змісту повинна відповідати й форма, тому хороший журналіст повинен впевнено почуватися у будь-якому амплуа – есеїста чи оглядача, кореспондента чи нарисовця.

Однак таке гармонійне поєднання стількох чеснот в одній людині – занадто ідеальний варіант. На практиці ж не завжди відбувається саме так.

Частіше журналіст має чітку спеціалізацію, – тематичну, жанрову і функціональну, за межі якої він виходить не надто охоче.

По-перше, так легше працювати.

По-друге, він почувається професіоналом у своїй сфері.

По-третє, й редакція не завжди заохочує подібну ініціативу.

Провідні видання у своєму штаті мають багатьох спеціалізованих кореспондентів, кожен з яких працює, так би мовити, «на своїй території» – над якоюсь вузенькою конкретною темою.

Натомість штатні розписи регіональних і місцевих видань часто нараховують лише декількох кореспондентів, кожен з яких є універсальним журналістом. Це пов’язано і з неналежним фінансуванням, і з браком кваліфікованих кадрів, і, очевидно, з відносно низьким попитом на якісний інформаційний продукт локального рівня.

Сказати, яким журналістом краще бути – універсальним чи спеціалізованим – достеменно не зможе ніхто. І один, і другий варіант має як недоліки, так і привабливі сторони.

Наприклад, маючи чітку тематичну спеціалізацію, можна поглиблено вивчити свою тему і стати у ній справжнісіньким експертом. Маючи спеціалізацію жанрову, можна відпрацювати майстерний журналістський стиль, довести своє вміння писати до досконалості.

Водночас, будучи журналістом-універсалом, можна бути в курсі основних тенденцій у всіх сферах життя, орієнтуватися у сучасних суспільних процесах, не зупинятися на досягнутому: продовжувати пошуки і надалі самовдосконалюватися.

Тому, мабуть, підбиваючи підсумки, можна дійти висновку, що справжній журналіст повинен, все ж таки, мати певні уявлення про всі знакові події сучасності, незалежно від того, чи стосуються вони його основної теми.

Єдина журналістська спеціалізація, з одного боку, дає необмежений простір для творчої самореалізації, а з іншого – заганяє людину у досить жорсткі рамки. Отож, однозначно стверджувати, добре це чи погано, не можна.

Певно, найоптимальнішим варіантом буде такий, коли кореспондент поглиблено працюватиме в одному чи кількох конкретних напрямках, при цьому завжди залишаючи можливість для творчого експерименту і подальшого розвитку.

Коментарі