Городники часто зосереджуються на основних добривах – азоті, фосфорі та калії. Проте існує ціла група елементів, які потрібні рослинам у мінімальних кількостях, але їхня роль важко переоцінити. Дефіцит навіть одного з них може суттєво знизити врожайність.

Що таке мікроелементи та навіщо вони потрібні

Рослинний організм потребує понад п’ятнадцять хімічних елементів для нормального розвитку. Якщо макроелементи споживаються у великих обсягах, то мікроелементи необхідні в мізерних дозах. Однак їхня відсутність неможлива для компенсації жодними іншими речовинами.

Залізо забезпечує процес фотосинтезу та утворення хлорофілу. Без нього листя жовтіє, ріст сповільнюється. Марганець бере участь в окислювально-відновних реакціях і синтезі вітамінів. Цинк необхідний для утворення ростових гормонів та білкового обміну.

Бор відповідає за запилення квіток і розвиток репродуктивних органів. Його нестача призводить до опадання зав’язі та деформації плодів. Мідь підвищує стійкість до грибкових захворювань та посух. Молібден важливий для засвоєння азоту, особливо бобовими культурами.

Ознаки дефіциту поживних елементів

Досвідчений городник може визначити нестачу конкретного елемента за зовнішнім виглядом рослин. Хлороз молодого листя вказує на дефіцит заліза або марганцю. Жовтизна починається з міжжильного простору, а прожилки залишаються зеленими.

Нестача цинку проявляється дрібнолистістю та укороченням міжвузлів. Пагони стають товстими, листя деформується. При дефіциті бору відмирають точки росту, тріскаються плоди томатів, порожнистість з’являється в коренеплодах.

Мідне голодування спричиняє в’янення верхівок пагонів та побіління кінчиків листя. Недостатність молібдену особливо помітна на бобових – листя скручується, ріст пригнічується. Своєчасне застосування спеціалізованих препаратів допомагає виправити ситуацію.

Форми мікроелементних препаратів

Сучасна агрохімія пропонує різні варіанти постачання рослинам необхідних елементів. Мікродобриво випускається у формі водорозчинних порошків, рідких концентратів, гранул та таблеток.

Хелатні форми вважаються найефективнішими. Мікроелемент у них зв’язаний з органічною молекулою, що захищає його від переходу в недоступну форму. Хелати легко проникають через листя при позакореневому підживленні та швидко засвоюються коренями.

Сульфатні форми дешевші, але менш ефективні на лужних ґрунтах. Вони можуть випадати в осад при взаємодії з іншими речовинами. Комплексні препарати містять збалансований набір елементів і підходять для профілактичних обробок.

Органо-мінеральні добрива поєднують мікроелементи з гуміновими кислотами. Така комбінація покращує засвоєння поживних речовин та стимулює розвиток кореневої системи. Деякі препарати додатково збагачені амінокислотами.

Способи внесення та дозування

Мікродобриво застосовують двома основними методами. Кореневе підживлення передбачає внесення розчину під корінь або розкидання гранул з наступною заробкою в ґрунт. Цей спосіб забезпечує тривалу дію, але елементи засвоюються повільніше.

Позакореневе підживлення дає швидкий ефект. Розчин наносять на листя, звідки елементи потрапляють безпосередньо в тканини. Обробку проводять увечері або вранці, щоб уникнути опіків. Концентрація розчину для обприскування зазвичай нижча, ніж для поливу.

Дозування залежить від культури, стану рослин та властивостей ґрунту. На легких піщаних ґрунтах мікроелементи швидко вимиваються, тому підживлення потрібні частіше. Торф’яні та вапнякові ґрунти часто мають дефіцит окремих елементів.

Не варто перевищувати рекомендовані дози. Надлишок мікроелементів може бути токсичним для рослин і людини. Особливо небезпечне накопичення міді та молібдену. Краще проводити кілька підживлень малими дозами, ніж одне концентроване.

Коли і які культури потребують підживлення

Овочеві культури особливо чутливі до забезпеченості мікроелементами. Томати та перець потребують бору під час цвітіння. Огірки добре реагують на марганець і молібден. Капуста чутлива до нестачі молібдену, особливо на кислих ґрунтах.

Плодові дерева підживлюють навесні перед цвітінням і влітку в період наливання плодів. Залізо необхідне для профілактики хлорозу, особливо на лужних ґрунтах. Цинк покращує якість плодів та їхню лежкість.

Картопля потребує міді та марганцю для підвищення стійкості до хвороб. Буряк чутливий до нестачі бору – без нього розвивається гниль серцевини. Морква та інші коренеплоди краще ростуть при достатньому забезпеченні бором та молібденом.

Регулярне застосування мікроелементних добрив допомагає підтримувати здоров’я рослин і отримувати стабільні врожаї якісної продукції протягом всього сезону.