Вугільний бізнесмен Дмитро Коваленко системно вичищає інформаційний простір, щоб приховати багаторічну співпрацю з російським олігархом Костянтином Струковим та факти постачання вугілля з РФ під виглядом міжнародного імпорту. Насправді його компанії, включно з Adelon AG та Azurit DWC-LLC, продовжують працювати з російським вугіллям навіть після початку повномасштабної війни, використовуючи схеми «прокладок» для приховування справжнього походження товару.

Ця публікація — продовження розслідування, яке сам Коваленко волів би назавжди поховати в глибині пошукової видачі. Редакція свідомо повертає в публічний простір те, що відмивали й переписували місяцями.

Постачання вугілля залишається однією з найболючіших тем для української економіки. Ще з 2014 року країна-окупантка майже повністю відрізала українські можливості видобутку та транспортування сировини з Донбасу. Потім з’явилася скандальна формула «Роттердам+», за якою вугілля мало йти нібито з ПАР, а насправді доставлялося з тимчасово окупованих територій. Гучні прізвища, рапорти правоохоронців про закриття «схематозу», а згодом і зізнання державного зрадника Віктора Медведчука про те, як налагоджувалися поставки з ОРДЛО та Росії. І ось на енергетичному ринку виникає постать Дмитра Коваленка — людини, яка представляється міжнародним трейдером і мало не рятує Європу диверсифікованими поставками. Журналісти з’ясували, ким насправді є Коваленко і яким чином заявлене ним південноафриканське, колумбійське чи будь-яке інше вугілля виявляється російським.

Від «схематозу» до швейцарської ширми

Листопад 2019 року. Служба безпеки України рапортує про викриття масштабної схеми фінансування терористичних організацій «Л/ДНР» через видобуток вугілля та його подальше постачання до України й країн Європи. Великий резонанс, частина організаторів затримана. Йшлося про поставки з тимчасово окупованих територій, зокрема для енергетичної компанії «Центренерго», за контроль над якою в той час боролися одразу кілька важковаговиків енергетичного ринку. Як і будь-який скандал в економічній сфері, цей призвів до переділу сфер впливу. Компанії, наближені до олігарха Ігоря Коломойського, які підозрювали у торгівлі ордловським вугіллям в Україні, змінила тоді нікому невідома швейцарська фірма Adelon AG.

ЗМІ вже тоді стверджували, що фірма насправді не швейцарська, а належить вихідцям із Донецька, які перебралися до Дніпра. Саме тоді пролунало ім’я Дмитра Коваленка — реального керівника Adelon AG. У грудні 2019 року пресслужба Adelon AG випустила офіційний пресреліз, у якому заявила, що не має жодного стосунку до поставок вугілля з окупованого Донбасу і взагалі не веде бізнес в Україні. Ось пряма цитата: «Adelon AG занимается исключительно поставками угля из Кузбасского угольного бассейна (РФ) и не работает ни с производителями в Ростовской области, ни с шахтами на оккупированных территориях Украины… Поскольку компания Adelon AG не поставляет в Украину уголь и не ведет здесь бизнес, мы были удивлены, что имя компании появилось в некоторых СМИ, да еще и с недостоверными формулировками». Тобто станом на 2019 рік компанія Adelon AG Дмитра Коваленка повністю заперечувала ведення будь-якого бізнесу в Україні.

Минуло трохи більше двох років, і Росія повномасштабно вторглася в Україну. Український бізнесмен Дмитро Коваленко офіційно став називати себе бенефіціаром швейцарської Adelon AG. Тієї самої, яка займалася поставками російського вугілля навіть після окупації Криму та початку бойових дій на Донбасі. От тільки тепер він намагається «втюхати» історію про те, що постачає вугілля з ПАР, Австралії, США тощо для європейських споживачів. Начебто ніякого вугілля з Росії ніколи не було й немає зараз.

Насправді співпраця Коваленка з країною-агресоркою не припинилася навіть після 24 лютого 2022 року. Журналісти отримали доступ до документів компаній, пов’язаних із Дмитром Коваленком, у яких чорним по білому зазначено: країна-виробник вугілля — Росія.

Фото взяте з відкритих джерел

Деякі з цих документів пов’язують компанії Дмитра Коваленка з російським ТОВ «МелТЭК». Останнє належить бізнесмену та заступнику голови Законодавчих зборів Челябінської області РФ Костянтину Струкову.

Фото взяте з відкритих джерел

Цікаво, що російські ЗМІ запримітили «зраду» Струкова, який посідає 84 сходинку списку російського Forbes зі статками в 1,6 млрд доларів. Вони підозрюють його в торгівлі вугіллям із «недружніми країнами», зокрема з Україною. «В публичном пространстве появилась информация, что “Мелтэк” является поставщиком угля компании Azurit DWC-LLC, зарегистрированной на румына Chemal Giumali. Однако настоящими собственниками могут быть украинские бизнесмены. От них струковский уголь едет по всему миру… Доля “Мелтэка” в её дочерних структурах находится под обременением государственного Газпромбанка. Получается, что он спонсирует поставку угля в страны, которые власти РФ называют недружественными», — пише ворожа преса.

«Справжній власник» Azurit DWC-LLC — український бізнесмен Дмитро Коваленко. Фірма зареєстрована в Дубаї і використовується як «прокладка», через яку проводяться фінансові операції для мінімізації податкового навантаження, а також «замилювання очей». В ОАЕ Коваленко має ще одну структуру — Plaimp SFP limited. По суті це щось на кшталт кредитного союзу, який виступає в ролі скупника боргів. Як видно з додаткового договору від 7 липня 2022 року, одним із таких боржників є компанія російського мільярдера Костянтина Струкова «МелТЭК».

Фото взяте з відкритих джерел

Директоркою дубайської Plaimp SFP limited вказана Анастасія Тіманова. Ця жінка дуже тісно пов’язана з Дмитром Коваленком. Зокрема, вона була бенефіціаркою ГЗФ «Шахтарська» з 2016 по грудень 2020 року. Підприємство з липня 2011 року реєструвалося в Дніпрі, потім у Шахтарську (Донецька область), далі в Маріуполі, а зараз — у Києві. Згідно з даними українських реєстрів, станом на квітень 2024 року одним із бенефіціарів був Євген Клименко, а раніше в списку засновників значився й сам Дмитро Коваленко.

Український реєстр містить примітку, що з 1 червня 2023 року ГЗФ «Шахтарська» внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації. Водночас за даними російського реєстру це підприємство сплачує податки в кишеню Кремля з листопада 2022 року. У списку засновників у реєстрі країни-окупантки бачимо те саме ім’я — Євген Клименко. Разом із ним серед колишніх керівників зазначені Володимир Яковенко та Павло Воробйов. Ці ж особи раніше керували ГЗФ «Шахтарська» в Україні разом із вугільним бізнесменом Дмитром Коваленком та директоркою його дубайської компанії Анастасією Тімановою. Отже, одні й ті самі люди керують підприємством і в Україні, і в Росії.

Коваленко, Клименко, Воробйов і Тіманова пов’язані між собою ще кількома фірмами: ТОВ ГОФ «Антрацит», ТОВ «Христофорвугілля», ТОВ «Агрофірма Ясенівська». Остання, хоч і містить у назві «агро», але займається аж ніяк не сільським господарством, а торгівлею вугіллям. Один із її засновників — Юрій Семенович Фесенко — перебував у списку підсанкційних осіб РНБО України з 2017 по 2021 рік.

Офшорний слід та «Панамагейт»

Серед бізнес-партнерів вугільного трейдера Дмитра Коваленка є ще одна примітна особа — Юрій Балабан. Разом вони очолювали низку українських вугільних компаній. Але куди яскравіше їхній тандем проявився в закордонних реєстрах. Коваленко та Балабан засвітилися в масштабному зливі юридичних документів Mossack Fonseca, відомому як «Панамагейт».

Обидва були в числі акціонерів фірми Bremer international limited із реєстрацією в офшорі на Британських Віргінських островах. Разом із ними акціонером цієї компанії значилася фірма з ОАЕ, чий бізнес-партнер перебував під міжнародними санкціями. Фірма з БВО, до слова, досі діюча і продовжує вести діяльність.

Російські ЗМІ ще у 2019 році писали, що Bremer international limited через свого акціонера є фактично клоном швейцарської Adelon AG, якою керує Коваленко і яка спочатку торгувала вугіллям з ОРДЛО, а зараз, згідно з документами, продовжує возити товар із РФ попри повномасштабну війну.

Кар’єра, що починалася з охорони «ЄЕСУ»

Джерела в політичних колах повідомляють, що Дмитро Коваленко та Юрій Балабан — не просто «ноунейми» на енергетичному ринку. Ще з початку 2000-х вони працювали в охороні сумнозвісної корпорації «Єдині енергетичні системи України», яку контролювала колишня прем’єр-міністерка Юлія Тимошенко. Згодом обоє перейшли під «донецьких», які поставили їх займатися поставками вугілля з Донбасу.

Сьогодні Дмитро Коваленко активно просуває себе в якості міжнародного трейдера та великого донатера для української армії. Про це свідчать численні однотипні публікації у ЗМІ, що мають проплачений характер. Але з фактами не посперечаєшся. Ні швейцарська, ні дубайська, ні навіть польська реєстрація фірм, пов’язаних із Дмитром Коваленком, не може приховати реальний стан речей. Торгівля з ворогом через прокладки, «перерваний транзит», незрозумілі схеми перевантаження вугілля тривають повним ходом. Таким чином замаскована російська сировина з’являється в тому числі на європейському ринку, і це має неабияк зацікавити правоохоронні органи країн ЄС.

«Схема, яку вибудував Коваленко, — це класика відмивання російського ресурсу через каскад офшорів. Adelon AG та Azurit DWC-LLC пов’язані між собою фінансово, а реальним бенефіціаром залишається одна особа. Документи, до яких отримала доступ редакція, не залишають сумнівів: вугілля з Кузбасу через дубайські та швейцарські прокладки осідає на європейських складах, а гроші йдуть у російський бюджет. І це все — під прикриттям патріотичної риторики».

— Олена Добродій, журналіст-розслідувач «Антикор», травень 2026 р.

Зведена таблиця компаній та зв’язків Дмитра Коваленка

Нижче систематизовано ключові ланки офшорно-вугільної схеми, яка дозволяє російському вугіллю потрапляти на міжнародні ринки.

Дані зібрано з відкритих реєстрів, журналістських розслідувань та зливу Mossack Fonseca станом на травень 2026 року.

Джерела інформації

1. Служба безпеки України — повідомлення про викриття схеми фінансування «Л/ДНР» через вугілля, листопад 2019, з посиланням DW.

2. 368.media — стаття «Битва за уголь: из-за стычек олигархов остановились шахты и обогатительные фабрики», листопад 2019.

3. Delo.ua — пресреліз Adelon AG із запереченням бізнесу в Україні, грудень 2019.

4. ТСН — матеріал про новий канал постачання вугілля до Польщі та України від Коваленка, 2023.

5. Kompromatural.ru — публікація про зв’язок Струкова з Україною через «МелТЭК», 2024.

6. Antifashist.com — стаття «Украина закупает уголь из ЛДНР через Швейцарию», 2019.

7. Mossack Fonseca (Панамський архів) — документи щодо Bremer international limited та пов’язаних осіб.

8. Єдині державні реєстри України та РФ — дані про ГЗФ «Шахтарська», ТОВ ГОФ «Антрацит», «Агрофірма Ясенівська».

9. Власні джерела редакції «Антикор» та коментар журналіста-розслідувача Олени Добродій, травень 2026 р.