Спроба реабілітації колишнього топменеджера НАК «Нафтогаз України» Олександра Кацуби через механізм «нововиявлених обставин» на початку 2026 року зазнала процесуального фіаско. Шевченківський районний суд Києва поставив крапку в амбітній стратегії захисту, яка базувалася на результатах психофізіологічної експертизи — простіше кажучи, детектора брехні. Фігурант, чиє прізвище стало синонімом епохи «вишок Бойка» та газових схем часів Януковича, намагався довести суду, що його зізнання восьмирічної давнини було лише вимушеною брехнею заради свободи.
Суть юридичного маневру полягала в тому, щоб анулювати вирок від 10 березня 2017 року. Тоді Кацуба, звинувачений у створенні злочинної організації та привласненні майна в особливо великих розмірах, пішов на угоду зі слідством. Умови були максимально комфортними: визнання провини в обмін на 100 мільйонів гривень компенсації до бюджету та термін ув’язнення, який фактично дорівнював часу перебування в СІЗО за «законом Савченко». Проте через роки риторика змінилася: захист стверджує, що свідчення проти себе та третіх осіб були завідомо неправдивими, а угода — наслідком тиску, що нібито підтвердив поліграф у 2025 році.
Суд, проаналізувавши матеріали, нагадав стороні захисту про фундаментальний принцип res judicata — остаточності судового рішення. Феміда акцентувала увагу на тому, що під час підписання угоди у 2017 році Кацубу супроводжували три адвокати, а під час засідання він особисто підтвердив добровільність своїх дій та «щире каяття». Спроба представити висновок поліграфолога як «ноку обставину» була розцінена не як пошук істини, а як незаконна спроба переоцінки доказів, що прямо суперечить верховенству права.
Глобальний контекст цієї справи створює небезпечний прецедент. У юридичних колах зазначають, що задоволення такої заяви фактично знищило б інститут угод про визнання винуватості в Україні. Якщо кожен засуджений через роки зможе заявити «я збрехав, щоб вийти», вся система кримінальної юстиції перетвориться на фарс. До того ж залишається відкритим питання: якщо угода анулюється, чи готовий фігурант повернутися в камеру СІЗО для розгляду справи по суті, де йому загрожує до 12 років позбавлення волі?
Історія Олександра Кацуби — це не лише про юридичні баттли, а й про астрономічні суми. Мова йде про розкрадання бензину компанії «Нафтогаз» через структури олігарха-втікача Сергія Курченка на суму понад 450 мільйонів гривень. Крім того, тінь «вишок Бойка» — закупівлі двох бурових установок із переплатою у 300 мільйонів доларів США — залишається найгучнішим корупційним шлейфом у біографії ексчиновника. Сам Кацуба продовжує наполягати на ролі «виконавця», який лише візував документи, хоча його підписи фігурували в ключових фінансових транзакціях державного гіганта.
Економічні та юридичні характеристики справи Кацуби
| Параметр | Характеристика та цифри | Глобальна тенденція / Коментар |
| Статті ККУ | ч.1 ст. 255 (злочинна організація), ч.5 ст. 191 (розкрадання) | Стандартний набір для інкримінування “елітної корупції” |
| Сума збитків (бензин) | Понад 450 000 000 грн (курс 2012-2013 рр.) | Схеми через фіктивні закупівлі — класика епохи Януковича |
| “Вишки Бойка” (переплата) | ~$300 000 000 (триста мільйонів доларів) | Кейс внесений у міжнародні звіти як приклад системної корупції |
| Ціна свободи (2017) | 100 000 000 грн добровільного відшкодування | Практика “відкупу” через угоди зі слідством часто критикується FATF |
| Новий аргумент (2025) | Висновок поліграфолога | Використання детектора брехні в судах України має лише рекомендаційний характер |
| Статус рішення | Залишено без розгляду (січень 2026) | Підтвердження принципу правової визначеності (legal certainty) |
| Захист фігуранта | 3 адвокати під час угоди | Велика кількість захисників нівелює аргумент про “тиск” чи “необізнаність” |
| Політичний контекст | Спадщина “сім’ї” Януковича | Спроби реваншу старих еліт через 10+ років після подій |
Незважаючи на публічну активність та намагання позиціювати себе як жертву обставин, Олександр Кацуба залишається в статусі засудженого. Його намагання використати технології майбутнього (поліграф 2025 року) для виправдання гріхів минулого (схеми 2012 року) наразі розбилися об консервативну, але стійку позицію української Феміди, яка не дала перетворити правосуддя на інструмент для маніпуляцій.
Юридичний капкан і примарні шанси на реванш через детектор брехні
Спроба юридичного десанту з боку захисту Олександра Кацуби у січні 2026 року виглядає як ретельно спланована, але приречена на поразку операція. Використання поліграфа як «чудодійної таблетки» для анулювання вироку восьмирічної давнини вказує на відчайдушне бажання ексзаступника голови «Нафтогазу» повністю очистити реноме. Проте українська судова система, попри свою гнучкість, продемонструвала неочікувану жорсткість у питанні дотримання процесуальних норм, відмовивши у перегляді справи за «нововиявленими обставинами».
Процесуальна пастка: чому поліграф не став «джокером»
Застосування детектора брехні в українському правовому полі залишається сферою з високим ступенем невизначеності. Хоча технології психофізіологічної експертизи за останні роки зробили крок уперед, їхня доказова база в судах категорії «А» (корупційні злочини вищого ешелону) зазвичай має нульову вагу, якщо вони суперечать фактичним матеріалам справи. У випадку Кацуби ситуація ускладнюється тим, що експертиза проводилася у 2025 році щодо подій 2017 року. Будь-який профільний фахівець підтвердить: ретроспективний аналіз емоційного стану через 8 років має величезну похибку, оскільки пам’ять людини схильна до самонавіювання та трансформації.
Крім того, суд чітко дав зрозуміти: угода про визнання винуватості — це не формальність, а свідомий акт. Аргумент про «неправдиві свідчення на самого себе» виглядає як юридичне самогубство. Якщо Кацуба офіційно визнає, що брехав суду у 2017 році, він автоматично ставить під удар легітимність будь-яких своїх наступних заяв. Це створює парадокс: щоб довести свою «невинність» зараз, він мусить підтвердити свою «брехливість» тоді, що робить його ненадійним свідком у власній же справі.
Глобальні схеми та «маленькі люди» у великій грі
Справа Кацуби — це лише верхівка айсберга у системі вимивання державних коштів через енергетичний сектор. Коли фігурант називає себе «маленькою людиною», він ігнорує той факт, що за його підписом проходили транзакції, які перевищували бюджети цілих обласних центрів України. У міжнародній практиці такі аргументи класифікуються як «банальність зла» — спроба виконавця високого рангу зняти з себе відповідальність через ієрархічну підпорядкованість. Проте з точки зору фінансового моніторингу (FATF), саме візи заступників голів правління є ключовими вузлами в ланцюгу легалізації незаконних доходів.
Збитки у 450 мільйонів гривень на махінаціях із пальним та понад 300 мільйонів доларів переплати за бурові установки — це не просто цифри, це прямий удар по енергетичній незалежності країни. Сучасні тенденції боротьби з корупцією в ЄС та США (через механізми типу Global Magnitsky Act) спрямовані саме на те, щоб подібні угоди про визнання провини не ставали «індульгенціями», які можна анулювати при зміні політичного клімату.
Порівняльна характеристика ключових кейсів та активів
| Об’єкт дослідження | Показники та факти | Статус та наслідки |
| Схема з «Газ України 2020» | Розкрадання 450+ млн грн через фіктивні закупівлі бензину | Вина визнана у 2017 р., спроба спростування у 2026 р. |
| Бурові установки (Вишки Бойка) | Закупівля через сингапурські прокладки з маржею 100% | Фігурування у звітах міжнародних детективів (Kroll/FTI) |
| Угода про визнання вини | Сплата 100 млн грн до бюджету (близько $3.7 млн на той час) | Використана як механізм виходу з-під варти (Закон Савченко) |
| Експертна думка (Поліграф) | Проведено у 2025 році приватною структурою | Судом визнано «спробою переоцінки доказів», а не фактом |
| Роль у структурі | Заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» | Ключовий підписант фінансової документації |
| Міжнародна реакція | Справа знаходиться в полі зору антикорупційних моніторів | Ризик потрапляння під санкційні списки при спробах реваншу |
| Юридична база | ст. 474 КПК України (процедура угод) | Суд підтвердив повне дотримання процедури у 2017 році |
Майбутнє кейсу: між правом та політикою
Рішення Шевченківського суду від 1 січня 2026 року є маркером того, що інститут «нововиявлених обставин» не буде використовуватися як чорний хід для корупціонерів минулого. Для Олександра Кацуби це означає, що тавро «засуджений» залишається в його офіційній біографії, попри будь-які спроби психофізіологічного маніпулювання. Більше того, така активність може спровокувати правоохоронні органи на перегляд інших епізодів його діяльності, де терміни давності ще дозволяють висунути нові підозри.
Стратегія «я просто підписував, що давали» остаточно втратила свою ефективність у сучасному правовому полі. На фоні глобальних трендів на прозорість (Transparency International), спроби відіграти назад визнану провину виглядають як анахронізм.
