В Україні злочини, передбачені статтею 111 Кримінального кодексу України, а саме “Державна зрада”, підслідні виключно Службі безпеки України. Це положення закріплене у статті 216 Кримінального процесуального кодексу, яка регламентує розподіл підслідності між правоохоронними органами. Водночас реєстрація таких проваджень Національною поліцією, попри її невідповідність підслідності, інколи трапляється через різні обставини, включаючи технічні моменти, службову недбалість або навіть корупційні змови.

Коли Національна поліція реєструє провадження за фактом державної зради, це може бути пов’язано з отриманням відповідної заяви або повідомлення про злочин. У такому разі правоохоронний орган зобов’язаний внести інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки стаття 214 КПК України вимагає реєстрації будь-якого повідомлення про злочин. Однак після цього поліція повинна передати справу за підслідністю до Служби безпеки України. Якщо цього не відбувається, це може бути наслідком службової недбалості, недостатньої обізнаності окремих працівників поліції або свідомого ігнорування норм законодавства.

Якщо ж затримка у передачі провадження до СБУ є навмисною, це може свідчити про можливу спробу маніпуляції доказами чи створення штучних перешкод для ефективного розслідування. У деяких випадках такі дії можуть бути мотивовані корупційними домовленостями. Наприклад, контроль за розслідуванням з боку Національної поліції може використовуватися для створення умов, за яких зацікавлені особи можуть отримати вигоду, наприклад, шляхом викривлення доказової бази, впливу на свідків чи затримання передачі справи з метою уникнення об’єктивного розгляду СБУ.

Корупційна змова в цьому контексті може мати різні форми. Вона може включати домовленості з боку посадових осіб поліції із зацікавленими особами, наприклад, підозрюваними чи їхніми представниками, для отримання хабарів. Інший сценарій — це політичний вплив, коли розслідування використовується як інструмент тиску, шантажу або політичної боротьби. У таких випадках правоохоронні органи можуть навмисно затягувати передачу справи до СБУ або намагатися сфальсифікувати певні елементи провадження, аби створити вигідну ситуацію для певних осіб чи груп.

Ключовими ознаками корупційної змови у таких справах можуть бути необґрунтовані затримки у передачі провадження до СБУ, слідчі дії поліції, які виходять за межі її компетенції, а також наявність контактів між посадовими особами правоохоронних органів і зацікавленими сторонами. Відсутність належного нагляду прокурора або саботаж з його боку також можуть бути індикаторами порушень.

Для запобігання таким ситуаціям важливим є контроль з боку прокуратури, яка здійснює процесуальний нагляд, і прозорість дій правоохоронців. У разі виявлення порушень варто звертатися до прокуратури з вимогою передати справу за підслідністю або до суду для оскарження дій чи бездіяльності органів поліції. Якщо є підстави підозрювати корупційні мотиви, доцільно залучати Національне антикорупційне бюро України, а також СБУ, які можуть перевірити дії посадових осіб на відповідність законодавству.

Таким чином, відкриття проваджень про державну зраду Національною поліцією, хоч і не завжди свідчить про корупцію, може бути індикатором серйозних зловживань або неефективності у системі правоохоронних органів. Це вимагає системного підходу до моніторингу таких випадків і забезпечення об’єктивності розслідувань.