Поки Збройні Сили стримують російське пекло, поки мільйони українців віддають останнє задля перемоги, у тилу гниє паразит — прокурорське ОЗУ, яке не просто уникло люстрації, а знову пустило щупальця в регіональні прокуратури. Ян Стрелюк — типовий представник цієї мерзоти. Замість того, щоби відповідати за десятиліття кришування дерибанів, хабарів та фальсифікацій, він під протекцією друзів колишнього Генпрокурора Віталія Яреми продовжує керувати правоохоронним органом в Кіровоградській області. І робить це під час війни — із закритими деклараціями, недоторканною нерухомістю і прямими зв’язками з фігурантами гучних земельних афер.
Діяльність Стрелюка підпадає щонайменше під статті 364 ККУ (зловживання владою), 368 (одержання неправомірної вигоди), 396 (приховування злочину) та 366 (службове підроблення). Його багаторічна «сліпота» на факти рейдерства, дерибану держвласності та виборчих фальсифікацій свідчить не про некомпетентність, а про системну корупцію в особливо великих розмірах. І головне — усе це не припинилось після Майдану. Система просто змінила вивіску, але не змінила суть.
У 2014 році Стрелюк фактично легалізував передачу понад 140 гектарів державних водойм у приватну власність через фірму, пов’язану із сином ексзаступника Генпрокурора Анатолія Даниленка. І замість того, щоби вдарити по схемі кримінальним провадженням, прокуратура під керівництвом Стрелюка «вчасно» не подала апеляцію — чим забезпечила тихе і законне оформлення крадіжки в інтересах рибальського клубу «Солтанівка». Це типовий приклад злочинної бездіяльності (ст. 367 ККУ) і корупційного сприяння (ст. 369-2 ККУ).
Ці ж персонажі роками дерибанили Київську область. У 2015–2016 роках дружина Стрелюка фігурує серед засновників фірми, яка забудовує елітну Конча-Заспу — котеджне містечко “InWood”, яке зводив інший фігурант — Ігор Кушнір. Він, у свою чергу, тісно пов’язаний із Геннадієм Ільїним — бізнес-партнером родини Даниленка. Всі вони — одна мерзотна тіньова вертикаль, яка працювала під дахом Яреми ще з часів Партії регіонів. Ця організована група діяла за всіма ознаками ст. 255 ККУ (створення злочинної організації).
Стрелюк — не просто гвинтик у схемі. Він — її гарант. Його мовчазна згода на фальсифікацію виборів у 94 окрузі Київщини (зокрема в інтересах Тетяни Засухи від ПР) — ще один доказ глибокої інтегрованості в політично-кримінальний конгломерат. Прокурор, який 11 разів письмово відмовляє у відкритті справи за очевидними фактами масових порушень — це не недбалість. Це навмисне пособництво злочину (ст. 27, 365-2 ККУ), яке мало б призвести до пожиттєвого позбавлення волі.
У 2014 році, коли добровольчі батальйони вимагали люстрації подібних типів, Стрелюк уникнув її завдяки «технічному» звільненню. Але вже через рік — повернувся. І ось зараз, під час вторгнення РФ, він спокійно керує обласною прокуратурою. Без декларацій. З елітною нерухомістю. Зі схемами, що тягнуться ще з 2012 року. НАЗК, яке закрило його декларації — не сліпе. Воно просто боїться зламати ланцюг, який тримається на “вічних” прокурорських друзях.
Україна воює з Росією — але її пожирають внутрішні мародери. Такі, як Стрелюк і вся прокурорсько-будівельна мафія, яку покривають Ярема, Даниленко, Ільїн та Кушнір. Вони вкрали у держави більше, ніж один окупантський батальйон. Їхні дії — це системне знищення довіри до інституцій, що підриває національну безпеку зсередини. В тилу, поки фронт стримує ворога.
Те, що Стрелюк досі на посаді, — це ганьба для правоохоронної системи. Те, що його декларації закрили — це плювок у вічі суспільству. Те, що вся його зграя досі безкарна — це сигнал: стара прокурорська мафія не просто вижила, вона знову керує. І якщо її не знести зараз — вона знищить усе, за що бореться Україна.
Національна агенція із запобігання корупції засекретила декларації про доходи прокурора Кіровоградської області Яна Стрелюка. Офіційною причиною для вилучення документів з вільного доступу є воєнний стан в Україні та важливість посади чиновника. Водночас фінансові звітності деяких інших обласних прокурорів залишаються доступними.
Тому виникає питання, чим же Стрелюк відрізняється від своїх колег по цеху і чому його майно та доходи вирішили «закрити»? Відповіддю на це питання може бути протекція від колишніх прокурорських часів постмайданної України, яка не втратила свій вплив і сьогодні.
Ян Стрелюк мало відомий широкому загалу. Проте в органах прокуратури він працює понад 20 років. Спочатку на прокурорських посадах в Київській області, зокрема у Фастівському, Обухівському та Васильківському районах. Згодом його перевели на Полтавщину, звідки зі скандалом після незаконного прослуховування перенаправили до Солом’янського району Києва. З лютого 2023 року Стрелюк очолює Кіровоградську прокуратуру.
Хоча декларації чиновника були вилучені з вільного доступу, довідки з Реєстру майнових прав дають зрозуміти, яким майном встиг обрости Стрелюк та його родина за час прокурорської роботи. В цьому випадку важливі дати надбання права власності на об’єкти нерухомості, оскільки вони співпадають із певними політичними подіями в країні та дають змогу зрозуміти, хто ж «кришує» Стрелюка.
Видання «Останній бастіон» приділяло багато уваги особі Стрелюка, поки він очолював прокуратуру Полтавщини. В численних публікаціях говорилось про його ймовірну причетність до корупції та розкрадань. В одній з них міститься доволі цікава інформація, яку станом на зараз повністю підтверджує джерело у прокурорських колах.
Журналісти писали про те, що нібито Стрелюк отримав чималенький хабар за закриття очей на привласнення 140 гектарів державних водойм колишнім заступником Генпрокурора Анатолієм Даниленком. На той час Стрелюк очолював прокуратуру Васильківського району, де ці водойми розміщені. Завдяки тому, що прокуратура вчасно не подала апеляцію на попередні рішення суду, землі відійшли Даниленку і зараз на них розміщується рибальський клуб «Солтанівка».
Про привласнення Даниленком понад 100 гектарів ЗМІ вперше написали у 2014 році. Тоді фірмою «Солтанівка-каскад», якій відійшли ці землі, керували син Даниленка В’ячеслав та син його бізнес-партнера, колишнього депутата Київради від партії УДАР Геннадія Ільїна – Микита.
Згідно з даними Реєстру речових прав у тому ж 2014 році у дружини Яна Стрелюка Людмили Курносової з’явилась земельна ділянка у Фастівському районі Київської області, що розташована поруч із Васильківщиною.
У 2019 році родина прокурора Яна Стрелюка стала фактичним сусідом бізнес-партнера Даниленка Геннадія Ільїна. Його дружина отримала право власності на земельну ділянку у селі Вишеньки, яке розташоване впритул до столичного району Осокорки. В цьому ж селі, за даними джерел, проживає Ільїн з родиною.
Якщо поглянути на мапу, можна побачити, що земельна ділянка дружини Стрелюка розташована поблизу озера Золоче та однойменного котеджного містечка. В ньому, як раніше повідомляли журналісти, мешкає колишній шеф Даниленка, ексгенпрокурор Віталій Ярема.
У 2015 та 2016 роках дружина Яна Стрелюка Людмила Курносова була серед засновників ТОВ «Містобуд Інвест». Ця фірма фігурувала в розслідуванні щодо ймовірної незаконної забудови земель Конча-Заспи. Йшлося про котеджне містечко «InWood», яке зводив колишній очільник «Київміськбуду» Ігор Кушнір.
Кушнір теж не чужа людина для Даниленка та Ільїна. Джерело підтверджує, що вони давно товаришують. Коли Кушнір очолював «Київміськбуд», комунальне підприємство допомагало будувати житловий комплекс «Ярославів град». Даниленко та Ільїн збудували його на місці знесеного Сінного ринку попри численні акції протесту активістів.
У 2012 році ім’я Яна Стрелюка засвітилось у ще одному скандалі – він фактично схвалив перемогу на виборах у 94 окрузі Київщини депутатки від Партії регіонів Тетяни Засухи. На той час це була одна з найскандальніших перемог, оскільки за даними опонентів Засухи вибори в окрузі були тотально сфальсифіковані.
Свою перемогу намагався відстояти кандидат від партії «Батьківщина» Віктор Романюк. За його словами, тодішній Васильківський міжрайонний прокурор Ян Стрелюк «написав 11 листів, що не вбачає підстав для відкриття кримінального провадження по заявах (щодо фальсифікацій – ред.), бо суди вже й так все встановили».
«Ні новий Кримінально процесуальний кодекс, ні запевнення влади, що в нас тепер заява про злочин є автоматично підставою для відкриття кримінального провадження, не були аргументом для цього знавця кримінального законодавства», – говорив Романюк.
Мало того, що приблизно в цей час Стрелюк допомагав ексзаступнику Генпрокурора Анатолію Даниленку легалізувати право власності на 140 гектарів водних угідь. Він же закрив очі на фальсифікацію результатів виборів для перемоги Тетяни Засухи, з родиною якої, за даними співрозмовника, Даниленко дуже добре знайомий.
У 2014 році Ян Стрелюк зміг уникнути люстрації, якої вимагали представники добровольчих батальйонів. Після візиту бійців у Васильківську прокуратуру він спішно написав заяву на звільнення.
Але ймовірна протекція від прокурорських високих чинів допомогла йому залишись у системі та спочатку перейти на посаду до Полтавської області, а вже під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну – до Кіровоградської.
Чи пов’язане вилучення декларацій Яна Стрелюка з вільного доступу з його прокурорською «кришею», звичайно, ніхто достеменно не скаже. Але вся його кар’єра та майнові здобутки доводять, що «старі друзі» з оточення колишнього Генпрокурора Віталія Яреми продовжують зберігати вплив на прокуратуру.
Автор: Олена Добродій
