21 листопада 2024 року, за даними агентства Reuters, Росія здійснила запуск ракети “Орешник” у напрямку Дніпра, який викликав значний інтерес як у військових, так і в політичних колах. За повідомленнями, ракета не мала вибухової бойової частини, що пояснює відсутність пошкоджень на об’єкті заводу “Південмаш”. Це відкриває ряд питань щодо намірів та технічних характеристик цього запуску.
Особливості запуску без вибухівки
Під час тестових пусків ракет зазвичай замінюють бойову частину на обладнання для збору даних, яке використовується для оцінки характеристик польоту, точності та інших параметрів. На цей момент немає підтверджень, чи була ракета “Орешник” обладнана подібними приладами. Однак її запуск без боєголовки ставить питання про можливість існування цієї ракети в звичайному, неядерному виконанні.
Політичний контекст та ядерні погрози
Запуск ракети “Орешник” без бойової частини супроводжується низкою політичних сигналів. Водночас у контексті змін російської ядерної доктрини та нещодавнього звернення Володимира Путіна, цей інцидент можна розглядати як демонстрацію готовності до застосування ядерної зброї. Хоча відсутність вибухівки свідчить про тестовий характер запуску, це не знімає занепокоєнь щодо реальної мети таких маневрів.
На сучасному етапі ймовірність застосування ядерної зброї Росією вже не сприймається як повністю виключена. Це пояснюється не лише особистими змінами у психологічному стані керівництва РФ, але й відсутністю стримуючих чинників у разі ухвалення такого рішення. Аргументи про те, що застосування ядерної зброї є невигідним через позицію Китаю чи можливу відповідь Заходу, перегукуються з тезами, які висловлювались перед вторгненням Росії в Україну. Вже тоді звучало, що такі дії “не вигідні”. Проте реальність показала протилежне.
Демонстрація чи реальна загроза?
Хоча запуск “Орешника” можна сприймати як гру на залякування Заходу, це не означає, що застосування ядерної зброї є неминучим у короткостроковій перспективі. Варто зазначити, що навіть значно серйозніші загрози суверенітету РФ, такі як дії Збройних Сил України у Курській області, не призвели до таких рішень. У той час, коли українські сили стояли майже біля Курської АЕС, удари ATACMS по складах та комплексах С-400 мали значно менший вплив. Це свідчить про інше спрямування цих дій – не пряме застосування, а використання страху як інструмента впливу.
Історичний прецедент: уроки Карибської кризи
Порівняння із Карибською кризою 1962 року надає цінний контекст для аналізу. Тоді президент США Джон Кеннеді, відповідаючи на розміщення радянських ракет на Кубі, оголосив морську блокаду острова та пригрозив військовими діями. Результатом стало виведення ракет з Куби, а також зняття блокади. Нинішня ситуація, хоча й відрізняється за масштабами та технологічним рівнем, вимагає аналогічної тверезості та рішучості у прийнятті рішень.
Якби Кеннеді діяв у нинішніх умовах, його підхід, найімовірніше, полягав би в комбінації жорстких політичних заяв та конкретних дій, спрямованих на мінімізацію загроз і підтримання стабільності.
