20 червня 2023 року в Києві за адресою вул. Паньківська, 3 було зареєстровано нову компанію — ТОВ «ЮНАЙТЕД МІЛІТАРІ СОЛЮШНЗ» (скорочено ТОВ «ЮМС», ЄДРПОУ 45079023). Її директором, засновником і кінцевим бенефіціаром став Антон Андрійович Котеленець, 25-річний уродженець Вінниці, студент медичного університету, який, судячи з біографії, не має жодного стосунку до авіабудування чи космічних технологій.

Антон Котеленець і мільярдний тендер

Хтось скаже, що це «нова хвиля старих схем». Але це не просто хвиля — це ще один епізод, де держава може бути ошуканою. Історія навколо ТОВ «ЮМС» (ЄДРПОУ 45079023) і Антона Андрійовича Котеленця містить шокуючі факти: компанія без історії, мінімальним капіталом та одним працівником бере участь у тендерах на мільярдні суми. Чи це просто збіг? Ми доклали зусиль, щоб зібрати все, що відкрите в публічних реєстрах.

Попри це, вже у 2024 році компанія з одним працівником та статутним капіталом у тисячу гривень починає вигравати масштабні державні тендери. За даними системи Clarity Project, загальна сума підписаних контрактів перевищила 2,3 мільярда гривень. Найбільший із них — угода з Департаментом цивільного захисту Київської обласної державної адміністрації на постачання «вертольотів, літаків і космічного обладнання». Серед замовників також значаться Ніжинська міська рада та Новогуйвинська селищна рада Житомирської області, які укладали з «ЮМС» угоди на мільйони гривень, нібито для закупівлі авіаційної та космічної техніки.

На папері все виглядає як історія успіху молодого оборонного стартапу. У реальності ж маємо фірму-привид. Основний вид діяльності компанії — КВЕД 30.30 «Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів». Жодних КВЕДів, що передбачають торгівлю або посередництво у торгівлі, у переліку немає. А це означає, що укладати договори на продаж техніки компанія просто не мала законного права. Відповідно до статті 202 Кримінального кодексу України, така діяльність підпадає під визначення «здійснення господарської діяльності без спеціального дозволу (ліцензії)».

Далі — ще більше питань. Статутний капітал підприємства на момент реєстрації складав 1 000 гривень. У червні 2024 року його різко збільшують до 2 675 000 гривень, але жодних доказів реальних інвестицій у виробництво не існує. Немає інформації про цехи, обладнання, персонал чи будь-які потужності, які б дозволяли випускати літаки чи вертольоти. Все це виглядає як формальна операція для легалізації вже отриманих коштів з державного бюджету.

За даними реєстрів, компанія має декілька видів діяльності: основний КВЕД 30.30 — виробництво повітряних і космічних літальних апаратів. Серед додаткових — виробництво обладнання зв’язку, батарей, інші види машин і устаткування. [Opendatabot]
У профілі Clarity також видно, що компанія не має публічних фінансових звітів і ліцензій, які б підтверджували серйозний масштаб діяльності. [Clarity]

ЮМС зафіксовано як учасник у 11 закупівлях через систему Prozorro, і, за даними Clarity, вона стала переможцем у всіх цих закупівлях на суму приблизно 2,31 млрд грн.

У картці тендерів на Опендатабот видно такі контракти:

• Департамент цивільного захисту та оборонної роботи Київської ОДА — 2 300 000 000 грн на категорію «вертольоти, літаки, космічні апарати».
• Виконавчий комітет Ніжинської міської ради — кілька контрактів на менші суми (наприклад, 5,445 млн грн) у тій же категорії ДК 021:2015:34710000-7.

Ці дані викликають велике питання: як компанія, яка лише за кілька місяців після реєстрації не проявляла себе в галузі, встигає взяти на себе відповідальність за такі масштабні замовлення?

Власники та керівники компанії також змінювалися. Спочатку серед засновників значилися Юрчик Роман Васильович і Шевченко Тарас Миколайович, однак у липні 2025 року вони зникають зі складу, і єдиним власником, директором і кінцевим бенефіціаром стає Антон Котеленець (реєстр). Ця ротація виглядає як класичний маневр для замітання слідів і уникнення відповідальності справжніми кураторами схеми.

У публікаціях ЗМІ ім’я Котеленця згадується у зв’язку зі скандалами довкола родинних і політичних зв’язків із нардепом від «Слуги народу» Павлом Халімоном. Зокрема, писалося про ухилення від мобілізації через «релігійні переконання» та діяльність громадських організацій, що формально займаються підтримкою ветеранів, але фактично можуть виступати ширмою для інших процесів (джерело).

Юридична кваліфікація цієї історії очевидна. Окрім статті 202 ККУ, в діях службових осіб Київської ОДА, які допустили компанію без ліцензії до мільярдних тендерів, проглядаються ознаки статті 364 ККУ («Зловживання службовим становищем»). Сам факт перерахунку бюджетних коштів структурі, яка не могла виконати поставки, підпадає під статтю 191 ККУ («Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем») у особливо великих розмірах. Якщо ж акти виконаних робіт чи поставок підписувалися без фактичного виконання, то це вже стаття 366 ККУ («Службове підроблення»). І зрештою, створення компанії для прикриття незаконної діяльності має ознаки статті 205-1 ККУ («Фіктивне підприємництво»).

Серед найбільш протиречивих деталей — історія змін статутного капіталу й складу засновників.

Із витягів реєстру від Opendatabot: статутний капітал компанії змінювався — із 1 000 грн до 2 675 000 грн. [Opendatabot — ЮМС, історія змін]
У розділі «Історія змін» видно, що 13 червня 2024 року відбулася саме така зміна капіталу. [Opendatabot — ЮМС історія змін]

Щодо управління — спершу керівником зазначався Шевченко Тарас Миколайович, пізніше його місце зайняв Котеленець Антон Андрійович. [Opendatabot — ЮМС історія змін]
В засновниках і бенефіціарах були особи Юрчик Роман Васильович та Шевченко Тарас Миколайович, які згодом виведені. [Opendatabot — ЮМС історія змін]
Це типовий прийом: на хвилину постати «чистою» структурою, а потім перевести фактичний контроль на іншу особу або змінити власників, щоб розмити сліди.

Ця «ротація» власників і керівництва особливо небезпечна, коли вона збігається з отриманням великих контрактів — додає можливість ховати справжніх бенефіціарів і ухилятися від відповідальності.

Таким чином, історія ТОВ «ЮМС» — це не про інновації чи оборонну спроможність, а про виведення мільярдів через фірму-прокладку. Один працівник, відсутність виробничих потужностей, неправдиві КВЕДи й політичний дах — цього виявилося достатньо, щоб перекачати з бюджету понад два мільярди гривень.

Антон Котеленець: біографія без професійного підґрунтя

Ім’я Антон Котеленець з’являється у кількох відкритих джерелах.  Facebook-профіль підтверджує особистість Антона Котеленця.  У спортивному реєстрі Української волейбольної ліги він зафіксований як гравець. підтвердженням його особистості є запис в офіційній базі Федерації волейболу України. Також на сайті ukv.org.ua зафіксовано, що Котеленець Антон народився 2 січня 2000 року, є вихованцем СДЮШОР м. Прилуки та виступав за команду «Локомотив» м. Київ. Це підтверджує, що певний час він займався спортом, але не має відношення до управління компаніями чи ведення великого бізнесу.

У відкритих освітніх даних згадується навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова. Це формально медичний заклад, що готує лікарів і медичних спеціалістів, а не економістів, юристів чи управлінців. Тобто профільна освіта у сфері управління підприємствами чи державних закупівель у Котеленця відсутня.

Некомпетентність та ризики

Основна проблема полягає у повній невідповідності освіти, досвіду та компетенцій Котеленця сферам, де він намагається діяти:

• Медична освіта (якщо її дійсно було здобуто) жодним чином не дає навичок у сфері управління великими державними фінансами.
• Спортивне минуле у волейболі теж не має жодного відношення до ведення бізнесу.
• Відсутність публічної експертизи, наукових чи професійних публікацій, успішних проектів у підприємництві — усе це підкреслює образ людини, яка використовується як «фунт» у схемах, але не здатна самостійно керувати компанією.

З точки зору законодавства, участь у тендерах без достатньої кваліфікації та ресурсів може містити ознаки шахрайства (ст. 190 ККУ), зловживання службовим становищем (ст. 364 ККУ)

Антон Котеленець виглядає як фігура, що використовується у схемах із державними коштами, не маючи ані досвіду, ані професійної компетенції у сфері керування компаніями чи фінансових потоків. Біографічні дані підтверджують, що він міг бути студентом медичного університету та спортсменом-волейболістом, але цього абсолютно недостатньо для контролю компанії, якій довіряють мільярдні підряди. Це створює серйозні ризики як для держави, так і для всіх контрагентів, які вступають у співпрацю з його структурою.

Це не просто дивна ситуація. Це — повна невідповідність. Людина без досвіду в оборонці очолює фірму, що виконує багатомільярдні державні замовлення. Він не виробник, а, схоже, номінальна фігура, ширма для тих, хто стоїть за схемою. Це класичний приклад фіктивного підприємництва, коли на реальну людину “вішають” фірму, щоб потім через неї відмивати кошти.

Це вже не просто «недбалість» чи «сумнівна угода» — це організована схема з ознаками злочинів одразу за кількома статтями Кримінального кодексу. Відповідальність мають нести не лише фігуранти-прокладки, а й посадові особи, які забезпечили їм доступ до мільярдів. Якщо цього не відбудеться, завтра ми побачимо нові «космічні стартапи» з підвалів і гуртожитків, які так само безкарно освоюватимуть бюджети під час війни.

Тепер ми бачимо схему цілком:

1. Реальні організатори(приховані бенефіціари з політичними або кримінальними зв’язками) створюють ТОВ «ЮМС» з мінімальним капіталом.
2. Для легалізації та отримання доступу до тендерів вони знаходять номінала– молодого спорсмена-медика Антона Котеленця, який не має нічого спільного з авіацією.
3. Через лобіювання (можливо, через зв’язки, вказані в першому розслідуванні, та «громадську діяльність») компанія отримує мільярдний контракт від Київської ОДА.
4. Компанія, що не має права на торгівлю, укладає контракт на поставку. Фактично, гроші переводяться на рахунок «прокладки».
5. Кошти або виводяться, або використовуються для оплати послуг реальних субпідрядників (якщо поставка взагалі відбулася) з відкатом.
6. Після отримання коштів компанія «засинає», а номінал залишається формальним власником.

Всі елементи кримінальної конструкції на місці. Завдання правоохоронців – розірвати цей ланцюг і знайти тих, хто стоїть за спиною 24-річного волейболіста, який «керував» авіакосмічним гігантом. Ця справа – тест на працездатність української антикорупційної системи в умовах воєнного стану.

Джерело