Трохи більше десяти років тому правоохоронці гучно розкрили «справу рюкзаків Авакова». Відео з прихованих камер у кабінеті заступника міністра, затримання сина очільника МВС Олександра, обшуки. Серед фігурантів значився й харківський бізнесмен Володимир Литвин. У 2018-му Литвин пішов на угоду зі слідством, визнав провину, заплатив до бюджету майже 5 мільйонів гривень — і в 2020 році був офіційно звільнений від покарання. Справа лягла на полицю. Потім ім’я Литвина знову виринуло вже в контексті телеграм-каналу «Труха» — саме його називали справжнім керівником багатомільйонного пабліка. Але хто цей чоловік насправді, як він пов’язаний із харківським забудовником-утікачем Єгором Масленніковим та яким чином у цій історії з’являється московський слід?
Згідно з відкритими реєстрами, Володимир Литвин на сьогодні не володіє жодним бізнесом. Він вийшов із засновників ТОВ «Турбосео Україна», ТОВ «НПВ Діапазон» та ТОВ «Магноліт». Ще одна структура — Інтернет-технології «Турбогруп» — перебуває в стані припинення аж із 2021 року. Закриті й ФОПи, основний напрям яких колись стосувався пошиття одягу. Формально — безробітний. Фактично — людина з дуже специфічним колом зв’язків, яке тягнеться від Харкова до Дубая і далі на північ.
Однією з бізнес-партнерок Литвина по фірмах була Вікторія Манжос. Журналісти NGL.media стверджують — це його мати. Опосередковане підтвердження: обидва прописані за однією адресою в Харкові. На відміну від сина, Манжос і далі веде активну кар’єру. Вона є співзасновницею ТОВ «Харківський асфальтний завод» (ХАЗ), їй належить 50% підприємства.
Серед співзасновників «ХАЗу» значиться й Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард». Керівник фонду — харківський забудовник Єгор Масленніков. Той самий, що фігурує у численних скандалах із недобудовами в Харкові та Києві.
Раніше «Антикор» детально розбирав, яким чином Масленніков, попри повну заморозку будівництв в Україні, розвернув справу в ОАЕ. Ексклюзивні фото з будмайданчиків підтвердили: всі 15 об’єктів у Дубаї активно забудовуються, один уже зданий в експлуатацію. Дубайська фірма Масленнікова має назву Object One. «Харківський асфальтний завод», де співзасновницею є мама Литвина, в англомовному варіанті називається Urban One. Збіг? Навряд чи.
У переліку учасників ТОВ «ХАЗ» також зазначено Дмитра Ложнікова — співзасновника або керівника цілої низки фірм Масленнікова в Україні. Коло замикається.
Фонд «Вілард», до якого через матір причетний Литвин, проходить по кримінальному провадженню щодо ухилення від сплати податків. Слідчі встановили: службові особи умисно занижували податок на прибуток, що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. Крім того, в матеріалах справи є висновок аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності фонду за період із квітня 2019-го по березень 2023-го — щодо ознак правопорушень, пов’язаних із легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму. 6 квітня 2026 року суд задовольнив клопотання Територіального управління Бюро економічної безпеки в Києві на тимчасовий доступ до банківських рахунків «Віларду».
Статутний капітал фонду «Вілард», співвласницею якого є мати Литвина, становить 100 мільйонів гривень. Сума, яка погано корелює зі статусом «безробітного» для самого Литвина.
«Схема, за якої реальний власник активів ховається за номінальними керівниками або родичами, є класикою вітчизняної тіньової економіки. Коли через венчурний фонд із ознаками відмивання коштів фінансується бізнес, пов’язаний із забудовником-утікачем, це вже не просто ухилення від податків. Це системна легалізація капіталів сумнівного походження з транскордонним слідом. Дубай тут не випадковість — ОАЕ донедавна залишалися однією з найбільш непрозорих юрисдикцій для виведення коштів із пострадянського простору».
— Олена Добродій, журналіст-розслідувач «Антикор», коментар для редакції, травень 2026 р.
Модний бренд, що перетворився на московський театр
У 2017 році Володимир Литвин в інтерв’ю «Цензор.нет» розповідав, що має великий бізнес і саме через це знайомий із сином тодішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова — Олександром. Щоправда, дату й місце знайомства назвати не зміг, обмежившись фразою «Харків — місто невелике, там усі ходять в однакові заклади». Дивне визначення для мегаполіса-мільйонника.
Принаймні одне спільне фото Литвина та Олександра Авакова знайти вдалося. Воно зроблене на заході модного бренду Sl_Ira у вересні 2015 року. Посередині — Литвин із засновницею бренду Іриною Слоневською. Трохи правіше — усміхнений Аваков-молодший.
Згідно з базою даних, саме Литвин є власником торговельної марки Sl_Ira з травня 2015 року. В тому ж інтерв’ю «Цензору» він підтверджував, що керує компанією Sl_Ira, яка шиє жіночий одяг і націлена на міжнародну аудиторію. У 2017-му на сторінці Ірини Слоневської в Instagram з’явилося фото з Литвином і підписом «мечты сбываются». Мрії справдилися — тільки зовсім не в тому напрямку, який хотілося б уявляти.
У 2018 році Слоневська переїхала до Москви й перевезла туди бізнес. Сьогодні в соцмережах легко знайти сторінку Sl_Ira, де пропонується одяг із доставкою по всій Росії. Сама ж пані Слоневська більше не займається одягом — вона перекваліфікувалася в актрису з власним агентом, здобула профільну освіту в РФ, грає в театрі МХАТ і гастролює російськими містами.
Володимир Литвин досі підписаний на Слоневську в Instagram — попри п’ятий рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Фонд меценатства чи інструмент легалізації?
У 2025 році Литвин заснував Lytvyn Foundation — благодійну організацію, що опікується освітніми програмами для молоді, IT-навчанням та підприємництвом. Серед проєктів на сайті — школа бізнесу для підлітків MindCraft та сервіс Seo-Melody для пошукової оптимізації за допомогою штучного інтелекту. У біографічній довідці засновник іменується «підприємцем, інвестором і меценатом із пристрастю до технологій». Про швейний бізнес, який успішно перекочував до Москви, — жодного слова. Про співпрацю із забудовником-утікачем і кримінальне провадження щодо фонду «Вілард» — тим паче.
Попри те, що на сайті фонду засновником значиться Литвин, у реєстрах керівницею вказана Інна Сторожева. Жінка з таким самим іменем працювала спостерігачем на виборах 2019 року в місті Зміїв Харківської області від громадської організації «Опора».
Оточення: від експрезидентської родини до нардепів-утікачів
Instagram-сторінка Литвина відкриває ще один шар зв’язків. Серед підписників — Ліза, колишня дружина сина експрезидента Віктора Ющенка, рідна сестра телеведучої Маші Єфросиніної. Ліза Ющенко тривалий час або проживає в Росії, або ж просто регулярно з’являється в столиці країни-агресорки. Стежить за Литвином і народний депутат від «Слуги народу» Олександр Куницький — той самий, що втік з України, використавши підставне відрядження від Верховної Ради, але досі зберігає мандат і отримує зарплату з українського бюджету. Ще одна підписниця — власниця бренду Katsurina Даша Кацуріна, теж родом із Харкова. Логіка земляцтва тут цілком працює.
Зв’язки та фінансові потоки: зведена таблиця
Нижче — структурована інформація про ключових осіб та компанії, що фігурують у цій історії. Дані зібрано з відкритих реєстрів та матеріалів журналістських розслідувань станом на травень 2026 року.
Дані зібрано з відкритих реєстрів України, матеріалів NGL.media, «Антикор» та соціальних мереж станом на 19 травня 2026 року.
«Труха» та її власник: що в підсумку
Телеграм-канал «Труха» з його багатомільйонною аудиторією неодноразово потрапляв під шквал критики — і за відверту «джинсу», і за публікацію локацій прильотів у воєнний час. Якщо Володимир Литвин справді є головним власником цього медіа-активу, то його біографія додає до цієї історії кілька важливих штрихів. Ні сам Литвин, ні його мати ніколи не відзначалися особливою перебірливістю у виборі бізнес-партнерів. Тут і харківський забудовник-«кидала» Єгор Масленніков, який залишив за собою недобудови в Україні й розвернувся в Дубаї. І син колишнього міністра внутрішніх справ Олександр Аваков, що так і не поніс реального покарання за оборудки з державним майном. І, звісно, партнери з країни-агресорки, куди Литвин свого часу успішно «експортував» модний бізнес разом із його обличчям.
Гроші, зароблені в тому числі й завдяки цим зв’язкам, сьогодні можна спрямувати на безплатні освітні програми в Україні. Ідеальна схема: очистити ім’я, легалізувати кошти й залишитися в публічному полі в образі «мецената з пристрастю до технологій». Адже офіційно Володимир Литвин — безробітний. І жодного бізнесу за душею.
Джерела інформації
1. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України — дані щодо ТОВ «Харківський асфальтний завод», фонду «Вілард», ТОВ «Турбосео Україна» та інших компаній, перевірено станом на 19 травня 2026 р.
2. NGL.media — журналістське розслідування про власників телеграм-каналу «Труха», 2024–2025 рр.
3. «Антикор» — матеріал «Російські спонсори харківського забудовника Єгора Масленнікова: хто допомагає бізнесмену-втікачу забудовувати Дубай», 2025 р.
4. «Цензор.нет» — інтерв’ю Володимира Литвина «Дело о рюкзаках: версия фигуранта Владимира Литвина», 2017 р.
5. Ухвала суду від 6 квітня 2026 р. щодо тимчасового доступу до банківських рахунків фонду «Вілард» — матеріали кримінального провадження.
6. Соціальні мережі Instagram, Facebook — відкриті профілі Володимира Литвина, Ірини Слоневської, Олександра Куницького, Лізи Ющенко, Даші Кацуріної, перевірено станом на травень 2026 р.
7. Lytvyn Foundation — офіційний сайт, lytvynfoundation.org, 2025–2026 рр.
8. Реєстр торговельних марок України — дані про власника ТМ Sl_Ira з травня 2015 р.
9. Громадянська мережа «Опора» — списки спостерігачів на виборах 2019 року в Харківській області.
10. Власні джерела редакції «Антикор» та коментар журналіста-розслідувача Олени Добродій, травень 2026 р.
